Зарегистрирован: 27 мар 2013, 00:20 Сообщений: 2782 Откуда: . Луганск Медали: 10 Cпасибо сказано: 1647 Спасибо получено: 4540 раз в 1962 сообщениях
Магическое направление:: Руны. Астрология. Нумерология.Лингвоматематика.
Очков репутации: 6029
ОСТАННЯ ВИШЕНЬКА
Літо закінчувалось, і у нашому садку листя трохи рудіти починало. Може то від серпневих дощів, а скоріше йому вже час було рудіти. Мені так не хогілося, щоб літо не відходило, і я згадую, як вишні весною розквітають. А потім маленькі смарагдові ягідки все більшають, наливаються соком, червоніють. І ось уже, згинаючи до землі віття, рясно вкривають його великими, блискучими, аж чорними ягідками. Так рясно, що листю нікуди діватись…
Але вишні вже давно зібрано. Скоро листя буде опадати. Та, раптом, я помічаю одну - єдину ягідку. Вона висить високо, а я маленька, і її годі дістати. А вона червоніє на весь садок. І я не в змозі відвести від неї свій погляд. Може то літо заплуталось поміж вишневого листя, та й забарилось на хвилинку? Мені дуже хочеться дістати ягідку. І я, намагаюсь потрусити гілку, щоб ягідка впала. Із того нічого не виходить. Бо гілка товста, а до тонших мені не дістати. Я беру палицю, і довгенько пострибавши навколо вишні, все ж таки збиваю ягідку. Вона падає на землю і я щаслива біжу до неї. Та, раптом, мені навперейми, з-під куща смородини вибігає курка і... хапає мою ягідку! Я намагаюсь її наздогнати. Я гірко плачу - вона вкрала мою ягідку!! І тоді я, сердито, у відчаї кричу на неї - Щоб тебе бабуся на юшку зарізали! - А надвечір приходять з левади дідусь і розказують бабусі, що вони зустріли її сестру, а та переказувала, що прийде завтра, посидіти, та родичів пом’янути. - То ж треба курку зарізати, та ще в крамницю збігати - кажуть дідусь.
Я з жахом дивлюся, як бабуся ідуть у хлів, де вже кури на сідало позбиралися, і закривають за собою двері. Через якийсь час бабуся виносять сполохану курку. Вони міцно держать її за крила. І я бачу, що це та сама курка, що вкрала мою ягідку! - Ось ! Вона все одно не несеться. І, важкенька, нівроку! - Кажуть задоволено бабуся. Я притьмом кидаюсь до бабусі - Бабусенько, ріднесенька, не треба різати курку! Вона така гарна. І нестися ще, може, буде. Не треба різати курку! - Я, плачучи, так кричу, неначе мене саму збираються різати. Дідусь здивовано дивляться на мене. Потім, ховаючи посмішку у своїх, вже сивих, вусах, і нічого більше не розпитуючи, обіймають мене.
Я ховаю заплакане личко у них на грудях і прохаю - Скажіть бабусі, хай не ріжуть курку! Скажіть.. - Дідусь звертаються до бабусі - Ти казала, що там, у діжечці, щось ще залишилось... То ж солонинкою і обійдемося. Та ще цибульки зеленої увірвемо… А курка хай бігає.
Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 2
Вы не можете начинать темы Вы не можете отвечать на сообщения Вы не можете редактировать свои сообщения Вы не можете удалять свои сообщения Вы не можете добавлять вложения